BILL

Моя історія

Мене звати Білл, я — метис.

Я пам’ятаю, як виглядав мій дім. Там у мене був свій куточок на підвіконні, миска з улюбленою їжею та люди, які були для мене всім.

Я жив спокійно, поки в моє місто не прийшла війна. Одного разу обстріли стали такими частими, що будинок перестав бути безпечним місцем. Моїм людям довелося поїхати, але вони залишили мене.

Я сидів біля зруйнованих воріт, ночував на холодних сходах, сподіваючись, бо надія вмирає останньою. Мені доводилося бігати між ракетами і шукати їжу на вулицях, але частіше — терпіти жахливий голод.

Це тривало доти, поки я не зустрів якихось незнайомців. Ці люди з дуже добрими обличчями вирішили забрати мене звідти, де я був абсолютно нещасним. Зараз я живу в притулку. Тут я згадав, що таке тиша і турбота.