SIRIUS

Моя історія

Мене звати Сіріус, я — руська блакитна.

Я був домашнім кошеням. У мене було тепле ліжко, м’яка ковдра і, головне, мій брат Грей. Але без жодних пояснень люди, яких ми любили, просто винесли нас на вулицю.

Ми залишилися самі й мусили вчитися виживати. Шукали їжу в смітниках, ховалися в підвалах і серед руїн. Іноді над містом лунали вибухи, гуркотіла військова техніка, і все це робило наш маленький світ дуже страшним.

Одного дня нас знайшли військові. Вони випадково побачили нас — двох худих сірих котів, що притиснулися один до одного. Вони поклали їжу, протягнули руку — і ми не втекли.

Так ми потрапили до притулку. Тут тепло і спокійно. Люди кажуть, що я дуже ласкавий, але трохи серйозніший за свого брата. Я люблю сидіти біля вікна і спостерігати за світом.